Із засудженого в професора права: неймовірна історія Шона Хопвуда

Шон Хопвуд, який викладає кримінальне право в Джорджтаунському університеті, відомий не тільки своїми науковими роботами і перемогами в Верховному суді США. Його студенти чудово знають, що їх викладач відсидів 11 років у в’язниці за збройне пограбування банку. Там Хопвуд і виявив інтерес до юриспруденції, в якій зробив відмінну кар’єру всупереч усім складнощам.

Він народився в Небрасці. В університеті Хопвуд отримав грант за успіхи в баскетболі, але вилетів звідти через семестр, тому що цікавився вечірками, а не навчанням. Потім два роки служив у військово-морських військах, де часто зловживав спиртним. А коли повернувся в Небраску і знайшов роботу на фермі, до випивки додалися ще й наркотики.

Він хотів легких грошей. А тому, коли його товариш запропонував грабувати банки, Шон погодився одразу.

Пропозиція звучала привабливо для інфантильного і безрозсудного телепня: легкі гроші, які не треба було заробляти, — розповідає Шон в інтерв’ю для американського каналу CBS New.

Вони вирішили вибирати маленькі банки в крихітних містечках без поліції, де складно було зустріти озброєну відсіч. Так вони і зробили п’ять разів.

Хопвуда затримали за все через 10 місяців після першого злочину, в липні 1998 року. У машині правоохоронці виявили $ 100 000, які за всіма ознаками вели в останній пограбований банк, численну зброю тощо. У травні 1999-го Хопвуд переступив поріг в’язниці в Іллінойсі. Тоді йому виповнилось всього 23.

У неволі йому випало працювати в університетській бібліотеці, що й визначило його подальшу долю.

Перші півроку роботи він не чіпав книг: вони здавались йому надто великими, товстими і загрозливими. Все змінилося, коли Хопвуд вирішив написати скаргу до Верховного суду США, щоб скоротити свій термін. Він вивчав літературу і готував документ два місяці, але в результаті не досяг успіху. Проте початок був покладений: Хопвуд виявив в собі інтерес і здібності до юриспруденції. Право його захопило.

Незабаром Хопвуд почав допомагати з юридичними питаннями іншим ув’язненим і здобув серед них повагу. Він виявляв такі помилки юристів, які іноді коштували клієнтам десятка або навіть двох десятків років в неволі.

Шанс по-справжньому показати свої знання йому підвернувся через три роки у в’язниці. Тоді товариш Джон Феллерс попросив підготувати скаргу до вищого суду країни на його вирок, пов’язаний з наркотиками. Спочатку Хопвуд рішуче відмовився, адже справа Феллерса здалася йому занадто складною. Але друг наполягав, і той здався. Потім потягнулися довгі місяці роботи, коли Хопвуд вивчав статути і прецеденти, виявляв помилки захисту і суду і, врешті-решт, формулював аргументи юридичною мовою. Його скаргу було прийнято до розгляду Верховним судом.

Немає нічого незвичайного в тому, що ув’язненні самі пишуть свої скарги, але якщо суд її приймає — це вже щось надзвичайне, — розповідає відомий юрист Сет Воксман, колишній генеральний солісітор Америки.

Коли Воксману запропонували виступити у Верховному суді у справі Феллерса, він поставив умову, що в його команді юристів буде працювати ув’язнений Хопвуд. В результаті Воксман переміг у справі Феллерса. Автору переможної скарги залишилося сидіти шість років, і весь цей час Воксман був його наставником.

Хопвуд мріяв вступити на юрфак після закінчення строку тюремного ув’язнення. Проте він розумів, що шансів в нього мізерно мало. В цей час підтримка Воксмана мала велике значення для Шона, адже всі інші наперебій запевняли, що в нього нічого не вийде.

Хопвуд закінчив відбувати покарання в 2008 році. Стіни в’язниці залишала людина, яка не бачила айфона, ніколи не сиділа в інтернеті і взагалі була неграмотною в комп’ютерах. Але за щасливим збігом обставин йому попалося на очі оголошення про найм в Cockle Legal, одну з небагатьох юрфірм США, яка допомагає адвокатам складати скарги до Верховного суду. Туди він і попрямував — в одязі, який погано на ньому сидів, з пом’ятою рекомендацією від Воксмана і 11-річним прочерком в резюме.

Як каже Енді Кокл, спочатку він не повірив розповідям претендента, що Верховний суд прийняв цілих дві його скарги.

Ми працюємо з адвокатами кожен день, весь тиждень, але ці скарги все одно в результаті не приймають, — пояснює Кокл.

Але коли інформація підтвердилася, Хопвуда без питань взяли на роботу. У цій фірмі він провів три роки, за які встиг закінчити програму бакалавра, розпочату в тюрмі, і вразити колег своїми успіхами. З їх допомогою і всупереч усьому йому вдалося вступити на юрфак університету Вашингтона.

Він навчався досить добре, щоб отримати престижне місце в апараті Апеляційного суду США по округу Колумбія, другого за значимістю суду в Америці.

Уже через рік Хопвуд працював в юридичній клініці при Університеті Джорджтауна, яка займалася якраз апеляціями. Він проявив себе так блискуче, що йому запропонували посаду професора права, яку зазвичай важко отримати.

Дуже рідко таке місце займає людина, яка на своїй шкурі відчула, як це — просидіти день у в’язниці, не кажучи вже про 11 років, — ділиться професор Стівен Голдблатт, директор факультету в Університеті Джорджтауна. — Тому я вирішив, що найняти Хопвуда — це унікальна можливість.

На волі Хопвуд налагодив і особисте життя. Його супутницею стала Анна Мецнер, яка закохалася в нього ще в старших класах, а коли він був у в’язниці, раптово розшукала і відправила лист. Побачення і листування допомогли їм краще пізнати один одного, а коли Хопвуд вийшов на свободу, вони зіграли весілля. Вони виховують двох дітей, і Мецнер теж вивчає юриспруденцію.

Зараз головний інтерес самого Хопвуда — це реформа кримінального правосуддя. Він виступає за скорочення термінів покарань за більшість злочинів і наполягає, що в тюрмах повинні навчати професіям, лікувати від наркоманії і давати психіатричні консультації, чого часто немає.

За матеріалами: Право.ру

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *