Дмитро Мельнік про налагодження комунікації між студентами і владою та прогалини юридичної освіти

Дмитро Мельнік поставив перед собою мету: налагодити взаємодію між студентами та органами державної влади. Так він став одним із ініціаторів створення та був першим, хто очолив Комітет суспільної ініціативи Ліги студентів АПУ— підрозділ, що займається питаннями взаємодії з державою.

Lойер дізнався, як громадські організації співпрацюють з державою, які проблеми у комунікації найчастіше виникають та як Дмитро оцінює стан юридичної освіти в Україні.

Що вас надихнуло на ідею створення Комітету?

Мене надихнула можливість займатися тим, чим раніше не дуже займалися студентські організації в нашій країні – налагоджувати комунікацію між студентами та представниками державної влади. Звичайно, така комунікація була й раніше – проте, вона мала доволі несистемний і обмежений характер.

Завдання було не з простих: з одного боку, треба було налагодити співпрацю з представниками різних гілок влади, з іншого – не допустити залучення студентської організації до політичних баталій. Гадаю, нам це вдалося.

Як вам вдалося налагодити зв’язок студентів з парламентом та КМУ?

Зараз існує багато способів комунікації: від телефонного зв’язку та електронної пошти – до особистого спілкування та спілкування у Facebook. Відповідно, є велика кількість інструментів, за допомогою яких можливо налагодити контакт майже з будь-якою особою.

Проте, навіть найдосконаліший інструмент не буде ефективним, якщо з вами не хочуть взаємодіяти. Мене приємно здивувало, що доволі багато парламентарів охоче спілкувалися з нами і приходили на наші заходи (зокрема, розуміючи, що студенти можуть ставити не дуже «зручні» питання). Це викликає повагу і свідчить про розвиток демократії в нашій країні.

Ще більш приємно, що відповідну тенденцію підтримали й інші можновладці: представники Кабінету Міністрів України, Національного антикорупційного бюро України, Конституційного Суду України і т.д.

Тому «рецепт» налагодження ефективного зв’язку з державними органами дуже простий: «стукайте – і вам відкриють».

Як громадські організації співпрацюють з державою?

Громадські організації можуть співпрацювати з державою багатьма способами. Перш за все – організовувати зустрічі з представниками влади, на яких останні можуть розповісти про особливість своєї роботи, набутий досвід, виклики, які перед ними стоять, тощо, – а студенти та будь які-охочі можуть задати питання, які їх цікавлять. Держава поступово стає більш відкритою для суспільства – проте, нам ще є, куди рости. Тому, на мою думку, такі зустрічі й надалі будуть актуальні.

Разом з представниками влади можуть проводитися різноманітні круглі столи, на яких громадські організації можуть пропонувати свої ідеї для вдосконалення законодавства, роботи державних органів і т.д.

Також держава та органи місцевого самоврядування можуть допомогти з організацією проведення різноманітних заходів. Наприклад, Київська міська державна адміністрація та Кабінет Міністрів України неодноразово давали Лізі студентів АПУ приміщення для проведення Всеукраїнської Школи майбутнього парламентаря, що дозволяло організовувати захід для студентів зі всієї України на найвищому рівні.

Які є проблеми?

На даний час ще далеко не всі представники влади готові комунікувати із суспільством. Деякі – через свою об’єктивну зайнятість, другі – через інші причини. Тому хотілося б, щоб якомога більше представників влади були відкритими для студентства і суспільства загалом.

З іншого боку, суспільство ще не звикло до того, що в нашій країні можна без надзвичайних зусиль організувати зустріч з топ-чиновником, просто написавши йому/їй у Facebook чи зателефонувавши у приймальню. Але, гадаю, українці дуже швидко до цього звикнуть.

Як ви оцінюєте сучасний стан юридичної освіти?

Юридична освіта в Україні потребує реформування. Студентам дають глибокі теоретичні знання; проте, для «безболісної» інтеграції в професійну спільноту цього недостатньо.

За деякими винятками, вчорашні студенти приходять на роботу без навичок написання юридичних документів, без знання професійної англійської мови, без розуміння роботи юридичного бізнесу.

Також «на ходу» треба довчатися тим галузям права, на які майже не звертали увагу викладачі. Наприклад, пам’ятаю, як мене здивувало, наскільки важливими є нормативні акти Національного банку України – банки дуже бояться їх порушити і для «продуктивної» комунікації з ними треба дуже чітко аргументувати свою позицію, посилаючись на відповідні норми актів Нацбанку. Проте, в університеті нам про це не розповідали.

Чого не вистачає?

Це дуже комплексне питання. Перш за все, хотілося б бачити нові методики викладання: читання з листочка монотонним голосом нецікавої інформації, наявної в Інтернеті, не мотивує студентів на засвоєння інформації.

Хотілося б бачити більше практичної інформації. Ніхто не ставить під сумнів важливість юридичної теорії – вона закладає фундамент, прививає майбутнім правникам необхідні цінності. Проте, до теорії неодмінно повинна додаватися практика – інакше перший роботодавець буде навчати молодого правника тому, чому його/її повинні були навчити у лавах університету.

Також було би чудово, якби вдалося більше залучати до викладання практикуючих юристів, які мали б змогу знайомити студентів як з «живим» правом, так і з особливостями роботи тієї чи іншої професії.

Які поради ви б дали студентам?

Я б порадив студентам з перших днів студентського життя починати займатися громадською діяльністю. Це прекрасна можливість отримати безцінний досвід (зокрема, менеджерський), знайти справжніх друзів, отримати неймовірне задоволення від студентського життя.

Також дуже корисним на перших курсах університету буде стажування в державних органах, органах місцевого самоврядування, юридичних компаніях: так студенти можуть зрозуміти, чим би вони хотіли займатися в подальшому, а що їм не подобається.

Приблизно зрозумівши, чим би студенти хотіли займатися, я би радив на завершенні бакалаврату – на початку магістратури вже йти працювати. Як на мене, цей момент є найбільш вдалим: з одного боку, при старанному навчанні студент вже має достатній теоретичний досвід, з іншого – йому/їй вже необхідно отримувати практичний досвід, якого, на жаль, в університеті майже не дають.

Проте, найголовніше – це зрозуміти, що тобі подобається і чому ти хочеш присвятити свій найбільш цінний актив – власний час. Ти будеш щасливим лише тоді, коли будеш займатися тим, що тобі справді подобається.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *