Дематюкація мови: що пропонують змінити у спілкуванні українців

Як відомо, нещодавно народним депутатом України Богомолець О.В. було внесено до Верховної ради України законопроект “Про протидію лихослів’ю” (про дематюкацію мови).

Після того, як стихла хвиля жартів та інтернет-мемів на цю тему, зробимо огляд законопроекту  та розберемось, чи вводить він нові правила щодо спілкування українців.

Варто розпочати з того, що заборона відповідальність за вживання нецензурної лексики вже існує в українському законодавстві. Так, зокрема КУпАП встановлює відповідальність за дрібне хуліганство, в тому числі за нецензурну лайку в громадських місцях.

Згаданим законопроектом пропонується запровадити відповідальність також у випадках, коли ненормативна лексика використовується під час трансляції телерадіопередач, у ЗМІ, або шляхом поширення аудіовізуальної інформації в мережі Інтернет чи під час публічних виступів.

При цьому в запропонованій редакції проекту закону не розкривається, хто саме повинен нести відповідальність за вживання нецензурної лексики: особа, яка її вжила; особа, яка опублікувала чи особа, яка є власником ресурсу за допомогою якого було поширено такий матеріал.

Варто зауважити, що законопроектом не встановлюється відповідальність за вживання нецензурної лексики в приватному спілкуванні. Проте пропонується встановити відповідальність за вживання ненормативної лексики в наступних випадках:

  • під час трансляції телерадіопередач:
  • засобами масової інформації;
  • шляхом поширення аудіовізуальної інформації в мережі Інтернет;
  • під час публічних виступів.
  • для телерадіокомпаній за трансляцію аудіовізуальних творів (крім фільмів) та будь-яких інших матеріалів, які містять нецензурну лайку.

Цікавим є те, що для телерадіокомпаній пропонується зробити виняток для використання ненормативної лексики у фільмах, в той час як для поширення у мережі Інтернет такого винятку не зроблено.

Також звертає на себе увагу пропозиція в законопроекті поширити термін “нецензурна лайка (лихослів’я)” в тому числі на випадки заміни однієї будь-якої літери у словах та виразах ненормативної лайки. При цьому жодних винятків для випадків, коли інші слова чи прізвища, в тому числі іноземного походження, пишуться так само, як ненормативні слова з однією заміненою літерою – не зроблено.

Багато жартів спровокувала частина законопроекту, якою пропонується, щоб перелік нецензурних слів та виразів затверджувався Кабінетом Міністрів. Базові принципи визначення термінів, які повинні ввійти до такого переліку, законопроектом не зазначаються. Не вказано також, чи повинні входити до такого переліку іншомовні нецензурні вислови та фрази.

Одразу виникає запитання: при затвердженні Кабміном такого переліку, чи підлягають притягненню до відповідальності члени уряду при обговоренні та пропонуванні фраз, які повинні ввійти до такого переліку та інші особи за публікацію такого переліку, його цитування чи публічне зачитування?

Якщо говорити про доцільність прийняття запропонованого закону, то вона є вкрай сумнівною з ряду причин.

Так, не дивлячись на прагнення до чистоти мови та бажання бути гідними її носіями, такі заходи на рівні закону видаються штучними і такими, що не відповідають функціям державного регулювання.

Як слушно було зазначено авторами висновку Головного науково-експертного управління, суспільні відносини регулюються не лише правовими нормами, а й нормами моралі, звичаями, релігійними, політичними нормами тощо. І є ряд інших способів захищати чистоту мови, в той час як закон повинен регулювати найбільш важливі суспільні відносини.

Щодо посилання автора на те, що «українці історично і традиційно не вживали лайливих слів, і те що звичною українською лайкою є фрази на кшталт: «А щоб тебе лиха година спіткала!», – варто зауважити, що подібні фрази виконують зовсім іншу функцію, ніж слова та фрази, які заведено вважати ненормативною лексикою, та є в основному побажаннями різних негараздів співрозмовнику.

Логічною вбачається заборона вживання ненормативної лексики на телебаченні. Проте, на сьогоднішній час навіть за відсутності відповідного правового регулювання вживання ненормативної лексики на телебаченні майже не спостерігається.

Що стосується поширення такої заборони на контент в мережі Інтернет, до якого входять відео та аудіо на YouTube, в соціальних мережах та в прямих ефірах, такі заходи є невиправданими та є спробою надмірного втручання держави в приватне життя.

Семена Грапенюк, партнер ЮК “SLS Group”

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *