АдвоКотик і його блоХ: дєло про рАзвод

ПрівЄт, работнічки!

І чого я собі придумав, шо блоХ нужно писати в п’ятницю? Це ж каторга. Скажете мені, чого жаліюсь?

Он, казалось би, в судах і прокуратурі із самого утра в п’ятницю всі работають, аж гай шумить…

Але я ж підписаний на них в Інстограм, і він вже спалив цих работніков. Бо вони вже з самого утра під Одесаю розпивають мєсний продукт виноградодєланія.

Нє, я ж тільки за національне виноделіє. Просто обіщали мене взять, і не взяли. Кажуть – із АдвоКотами зараз вже нільзя…не тошо раньше було…етіка якась. Як вчора разом празновать День кота і співати в караоке – так то етічно. Вобшем, це дуже печально…ця етіка. Бо я любив путєшествовать із ними – весело у них всегда було. Нікогда міліція не зупиняла.

А вобше, неділька була дуже тяжка: то слєдак заставляв підписати мене протокол, то я старався понять і розібратись із заявами Трубнікова і Луцьовика про подозренія…але так і не поняв нічого. Наверно, нада уйти с уголовки в болєє проще отрасаль. Сложно там пока отдєльні работніки правохранітєльних органів самі не розберуться із тим подозренієм.

Но, на цій неділі апофеозом була друга сама запомінающеєся ситуація. Реальноє і перспективноє дєло було б, но сорвалось із-за непрофесіоналізма колег.

І так, прийшла до мене одна клієнточка. Хоче розвестить із своїм кобелем.
Каже – надоїв, мішає їй жить і развіваться як настоящій женщіне. Мусор приносить додому, їжу закопує, нюхає все і всіх підряд. А главне – хропить так, шо сосєді по батареям бьють ночью. А він спить, собака. Вона так страждає вже цілий год, а цей кобель не хоче мінять квартіру. Вона не досипає, під глазами – мішки, і це бентежить її самолюбіє.

Нє, вона согласна була терпіти його храп і стук по батареям сусідів, мішки під галазами – замазала б тоналкою, якби її муж їй купив зелену шубу. А він їй – «А на фіга тобі зелена шуба? Ти ж бобриха, в тебе і так коричнева шуба вже є».

Вобшем, странна ситуація: вона – бобриха, він – кобель-собака. Але, я ж не психіатр – їх вкус не моє діло.

Хоча я і согласен – даже єслі ти бобриха – зелена шуба не помішає, тем болеє, шо він зажиточний собака, в якого є цілий манікюрний салон в Броварах.
Так що, дєло було перспектівноє.

І тут я перейшов до самого главного – обсуждать винагороду за мою работу. Я ж дєнєг від женщіни взять не можу, тому предложив сдєлку – їй долгоджанний развод і самую красівую зелену шубу, а мені – маленькій манікюрний бізнес в Броварах. Я уже представляв, як кину работу АдвоКота, стану наконєц-то богатим та переїду жить в Дуб-Гай.

І саме в цей момент – вона почему-то засомнівалась. Каже, посовєтоваться нужно. Моя ошибка – отпустив її я. Не дожав.

І вже на слєдующий день узнав, що вона ушла к другому АдвоКотику, який согласився рабоать за бутилку Валерянки і відро Віскаса. Конкуренція – жестокая і беспощадная, отдельні АдвоКотики работают за єду.

Вобшем, не бути мені пока багатим, тому, навєрно, не буду уходить із уголовки. Там точно проще, чем з разводними дєлами і женщінами-бобрихами. І саме главне, шо там ще не соглашаються братись за серйозне дєло за бутилку Валерянки.

ОбніМяу,
Ваш, АдвоКотик

Пе. Се. Хто не поняв, де я взявся – мій перший блоХ тут. 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *