Процесуальні аспекти оскарження постанов за ст. 122 КУпАП: міфи та реальності

Сучасні водії готові боротися за відновлення своїх прав у разі їх порушення патрульними поліцейськими та неправомірного складання ними постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. Як результат – почастішали випадки звернення клієнтів до адвокатів з метою оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Пропонуємо розглянути найпоширеніші процесуальні аспекти, на які посилаються адвокати в адміністративних позовах щодо оскарження постанов по ст. 122 КУпАП, а також проаналізувати наявну з цього приводу практику Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.

Міф перший

Патрульні поліцейські не мають права складати постанову про накладення адміністративного стягнення про адмінравопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, безпосередньо на місці вчинення правопорушення.

Реальність

Патрульні поліцейські мають право скласти постанову про накладення адміністративного стягнення про адмінправопорушення за статтею 122 КУпАП на місці зупинки водія.

Поширеними є випадки, коли адвокати при складані адміністративного позову чи апеляційної/касаційної скарг посилаються на те, що патрульний поліцейський склав постанову одразу на місці зупинки і вважають, що це є порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності.

Проте судова практика, яка спочатку задовільняла адміністративні позови через зазначені підстави, врешті-решт пішла іншим шляхом. На даний час суди відмовляють у задоволені позовних вимог, якщо єдиним обґрунтуванням порушення порядку притягнення зазначено складання постанови на місці зупинки водія.

При цьому під час складання адмініпозову адвокатам потрібно звернути увагу на позицію Касаційного адміністративного суду, викладену, наприклад в Постанові від 06.02.2019 року по справі № 489/2363/16-а.

Так суд зазначив, що відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої – третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

  1. на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;
  2. у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
  3. на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адмінправопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі – Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Нацполіції, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адмінправопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.

Міф другий

Відеозапис, зроблений відеорегістратором, що був встановлений в патрульному автомобілі, є належним доказом скоєння адміністративного порушення за статтею 122 КУпАП.

Реальність

Відеозапис не може вважатися належним доказом, якщо складена постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Часто патрульні поліцейські надають до суду відеозапис, що був зроблений на відеорегістратор патрульного автомобілю, і вважають його безперечним доказом провини особи, на яку складено постанову. Проте адвокатам, які займаються справами щодо оскарження постанов, слід ретельно досліджувати наявну доказову базу та аналізувати інформацію, викладену в постанові, на предмет того, чи дійсно відеозапис може бути належним доказом по справі.

Як зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 15.11.2018 року в справі №  524/5536/17, згідно зі статтею 31 Закону № 580-VIII («Про Національну поліцію» – авт.), поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, засобів фото – і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

…Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

  • найменування органу (посадової особи), який виніс постанову;
  • дату розгляду справи;
  • відомості про особу, щодо якої розглядається справа;
  • опис обставин, установлених при розгляді справи;
  • зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення;
  • прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

  • дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
  • транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
  • технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
  • розмір штрафу та порядок його сплати;
  • правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
  • відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, безпідставними є доводи скаржника про те, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі. Оскільки частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Таким чином, у випадку відсутності в постанові, що оскаржується, посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, доречно зробити на цьому акцент та визнавати наданий відеозапис таким, що не є належним доказом по справі.

Міф третій

У разі оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення за статтею 122 КУпАП, суд має повноваження закрити провадження по справі.

Реальність

Адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення

Формулюючи позовні вимоги в адміністративних позовах щодо оскарження постанов, адвокати нерідко зазначають ряд вимог: визнати дії патрульних поліцейських противоправними, скасувати складену постанову та закрити провадження по справі.

В той же час стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено в Постанові Касаційного адміністративного суду 30.05.2018 року по справі №501/1492/16-а,  у справах про адміністративні правопорушення судом перевіряється правомірність рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, яким було здійснено притягнення особи до адміністративної відповідальності, та приймається відповідне рішення щодо правомірності/протиправності таких дій (бездіяльності) та наявності правових підстав для скасування вказаного рішення.

Водночас, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки вирішення такого питання, у відповідності до змісту статті 247 КУпАП, належить до дискреційних повноважень відповідного суб’єкта влади.

Отже, якщо перші дві вимоги відносяться до компетенції суду і можуть бути задоволені судами, то вимога щодо закриття провадження по справі виходить за межі компетенцій і в жодному разі не може бути задоволена, тому зазначення такої вимоги в адміністративному позові є недоречним.

Висновок

Адвокати йдуть різними шляхами для захисту прав своїх клієнтів під час оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, в тому числі за ст. 122 КУпАП. Під час оскарження постанов внаслідок порушення норм процесуального права слід уважно аналізувати наявну судову практику (яка час від часу може змінюватися) і застосовувати її у власних справах.

Автори: 

Семенюк Ольга, адвокат
Черватюк Юлія, адвокат

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *