Катерина Флейшиць: як перша жінка-адвокат боролася за професію?

Близько 100 років тому видача ліцензії жінці на звання присяжного повіреного прирівнювалася до випадку видачі ліцензії божевільному, неповнолітньому чи іноземному підданому. Як перша жінка-адвокат  Катерина Флейшиць боролася за свою професію?

Флейшиць Катерина Абрамівна – перша жінка-адвокат. Вона народилась 28 січня 1888 року в місті Кременчук Полтавської області в родині юриста.

У 1904 році закінчила гімназію з золотою медаллю. Після закінчення гімназії вирішила продовжити навчання у Франції, в Паризькому університеті на юридичному факультеті. Закінчила його в 1907 р. У 1909 р. склала екстерном іспити за курс юридичного факультету Петербурзького університету.

1909 року стала помічником присяжного повіреного округу Петербурзької судової палати. У цьому ж році стала першою жінкою-адвокатом Російської імперії.

Втім, Катерині Абрамівні не вдалося займатися адвокатурою. Основним завданням присяжних повірених було не надавати консультації своїм клієнтам, а надання їм захисту в суді.

Перша спроба 5 листопада 1909 р. К. А. Флейшиць виступити в суді викликала лютий протест прокурора. Отже, як тільки почався процес, прокурор прирівняв випадок видачі ліцензії жінці на звання присяжного повіреного до випадку видачі ліцензії божевільному, неповнолітньому чи іноземному підданому. Зрештою, незважаючи на дозвіл суду, що визнав можливим участь у процесі жінки адвоката, прокурор відмовився від виступу і покинув залу суду.

З цього приводу міністр освіти І. Г. Щегловітов звернувся із запитом до Сенату, який пояснив, що під «особами, що закінчили юридичний факультет одного з університетів мають право бути адвокатами виключно особи чоловічої статі».

Проте, дане рішення було досить не простим для Сенату, так як судових статутах 1864 р. нічого не було про заборону жінкам займатися адвокатурою. Однак, в одному зі статутів було знайдено абзац, в якому було зазначено, що «присяжний повірений, виступаючи перед судом, на лацкані свого фрака повинен мати значок університету в якому він отримав диплом».

А оскільки жінки ніяким чином не могли носити фрак, то відповідно і присяжними повіреними бути також не могли. Тому К. А. Флейшиць була виключена з адвокатури. Після цього вона почала займатися викладацькою та літературною діяльністю. А також почала готуватися до наукової діяльності під керівництвом відомих російських цивілістів І. А. Покровського та М. Я. Пергамента.

К. А. Флейшиць доводилось ще стикатися з неправомірним ставленням до жінок, згідно законодавством Російської імперії. Вона, як молода заміжня жінка поїхала разом з подругою з Петербургу на нетривалий час на південь на відпочинок. Проте, їй не вдалося здійснити свої наміри, так як її відправили назад до Петербургу разом з поліцією, тому що в неї не було документів, які б засвідчували дозвіл її чоловіка на тимчасову зміну місця проживання його дружиною.

В роки битв за жіночу адвокатуру і під час «боротьби з космополітизмом» державна влада двічі завдавала удару по її долі, персоніфікуючи Флейшиць як саме зло, гідне якщо не знищення, то приниження. Обидві ці кампанії були до того ж замішані в антисемітизмі і остання закінчилась вигнанням Флейшиць з дорогого їй Інституту зовнішньої торгівлі. Вона померла 30 червня 1968 року.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *